План.

1.Суть державного підприємництва.

2.Пріоритетні галузі державного підприємництва.

3.Управління державним сектором економіки України.

1.

Державне підприємництво включає в себе механізм націоналізації та денаціоналізації підприємств, порядок створення державою власних підприємств, планування і управління різними формами державних підприємств та ін.

Державний сектор поки що залишається головним в Україні. Його питома вага в загальному обсязі промислового виробництва становить близько 90%. За прогнозами, в економіці України, особливо у промисло­вості, тривалий час існуватимуть два сектори, навіть тоді, коли велика, за сьогоднішньою термінологією, приватизація буде успішно здійснюватися.

2.

На період переходу до ринку у сфері державного підприємництва залишаються: оборонна промисловість і оборона, залізничний, трубо­провідний і авіатранспорт, лінії електро- і газомереж, зв'язок, сфера добування і обороту дорогоцінних каменів, металу, стратегічних ма­теріалів і валюти. Держава залишає за собою монополію інвестування цих сфер. Державний статус відповідно зберігатимуть корпорації і ком­панії, які створюватимуться у сфері залізничного транспорту, Морфлоту, телеграфного зв'язку, пошти, й існуючі "Авіалінії України", "Укррічфлот", "Укрдержстрах, телерадіомовна компанія України, Національне космічне агентство України.

Декретом Кабінету Міністрів України від ЗІ грудня 1992 р. "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій і структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або пере­дача в оренду яких не допускається" було затверджено, що в перелік підприємств, які не підлягають приватизації, входять: майно органів державної влади і управління, майно Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Прикордонних військ, правоохоронних і мит­них органів, об'єкти Національного космічного агентства України; зо­лотий і валютний фонди та запаси; державні матеріальні ресурси; емісійна система; підприємства й установи, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів; телевізійні та радіотрансляційні центри; підприємства геологічної, картографічної, гідрометеорологічної служби, служби контролю за станом навколишньо­го природного середовища; об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесами; об'єкти культури, ми­стецтва, архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки тощо загальнонаціонального значення; об'єкти державних систем стандартизації, метрології та сертифікації продукції; підприємства по виготовлен­ню та ремонту усіх видів зброї, підприємства, що виробляють вибухові, сильнодіючі речовини та проводять буропідривні роботи; підприємства по випуску наркотичних, бактеріологічних, біологічних, психотропних, сильнодіючих хімічних та отруйних засобів; автомобільні шляхи загаль­нодержавного користування; метрополітени, міський електротранспорт; магістральні лінії електропередач, нафто- і газопроводи, трубопровідний транспорт; об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст; меліоративні та захисні споруди і водосховища; підприємства, що виго­товляють спирт, вина, лікеро-горілчані вироби; хлібоприймальні і хлібозаготівельні підприємства; портові споруди; підприємства соляної промисловості; підприємства з лісовідновлення; рибокомбінати.

До май­нових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допу­скається, належать радіотелевізійні передавальні центри та об'єкти, що становлять загальнодержавну систему зв'язку, магістральні лінії елект­ропередачі, магістральні трубопроводи, магістральні залізниці, авто­мобільні шляхи державного значення, метрополітени; водоймища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні за­хисні споруди; об'єкти Національного космічного агентства; гідро- і атомні електростанції; протирадіаційні споруди та деякі інші об'єкти.

3.

Управління державним сектором економіки в Україні в даний час базується на принципах відновлення галузевого управління з одночас­ним скороченням кількості міністерств, забороною адміністративного втручання в оперативну діяльність підприємств. Взаємовідносини з керівниками державних підприємств регламентуються контрактом з ни­ми. Призначення директорів здебільшого здійснюють міністерства за погодженням з місцевими органами управління; частина з них затвер­джується місцевими органами управління, які контролюють фінансові результати діяльності підприємств. Водночас вживаються заходи щодо роздержавлення підприємств, перетворення їх у відкриті акціонерні то­вариства. Управління ними здійснюється державою через своїх пред­ставників у довірених товариствах та наглядових радах.

Міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади приймають рішення про створення, реор-

ганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, затверджують статути підприємств, укла­дають і розривають контракти з керівниками підприємств.

Разом з тим не допускається їх пряме втручання у господарську діяльність підприємств, що є у загальнодержавній власності. Підпри­ємствам, що є у загальнодержавній власності, заборонено передавати безплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам. Загальні принципи і методичні ма­теріали, пов'язані з управлінням майном, що є у загальнодержавній власності, розробляє Міністерство економіки України.

Найм керівника підприємства, що є у загальнодержавній влас­ності, здійснюється шляхом укладання з ним контракту. У контракті передбачаються строки його дії, вимоги до збереження державного май­на, права та обов'язки, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення, умови оплати праці, показники ефективності використання державного майна і прибутку.